Сьогодні в Україні День пам’яті жертв голодоморів. 88 років минуло від найбільшого з них – Голодомору 1932-1933 років. Та цьогорічні заходи відбуваються на тлі гучного скандалу, який вже вийшов далеко за межі спільноти дослідників Голодомору та Національного музею Голодомору-геноциду України. Конфлікт, за словами окремих його учасників, навіть загрожує національним інтересам держави.

Далі про все по порядку.

Днями у Facebook видавець Марко Мельник заявив про фальсифікацію книги-дослідження Голодомору «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань», яка щойно вийшла з друку на замовлення Національного музею Голодомору-геноциду.

За словами видавця, він мав надрукувати партію книжок, але мусив кілька разів переробляти її через вимогу «куратора з СБУ» внести зміни, що суттєво вплинуло на зміст і є, на думку Мельника, не чим іншим як фальсифікацією. «Прямо зараз відбувається дуже масштабна операція, спрямована на те, щоби голодомор не визнали у світі», – заявив він «Главкому».

У книзі йдеться про те, що внаслідок Голодомору 1932-1933 років померли 10,5 млн українців. Таку оцінку роблять науковці Інституту дослідження Голодомору (філія Національного музею Голодомору-геноциду). Та у цієї точки зору чимало опонентів: фахівці Інституту демографії та Інституту історії України кажуть, що насправді під час Голодомору у 30-х роках померли від 3,9 до 4,5 млн людей.

Старший науковий співробітник Інституту історії України Геннадій Єфіменко переконує: книга містить неправдиві оцінки кількості жертв Голодомору-геноциду. Він, а також ще кілька науковців, серед яких академік, відомий демограф Елла Лібанова, публічно заявляють про сфальшовані дані.

На резонанс, який виник у суспільстві, відреагував й Інститут національної пам’яті. Він звернувся з листом до Національної академії наук із проханням дати оцінку методології та результатам судової історико-криміналістичної експертизи щодо Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., опублікованим у книзі. Окрім того Інститут історії НАН України застеріг від використання опублікованих у вищезгаданих книгах даних у законодавстві і закликав до створення експертної комісії для подальших досліджень.

Важливим в цій історії є те, що Україна тривалий час добивається у світі визнання Голодомору геноцидом українського народу. І попри те, що дослідження ще тривають, наша держава через посольства уже розповсюджує книгу по світу із твердженням про загибель саме 10,5 млн українців. А це може призвести до того, що західні дослідники будуть легко розбивати аргументи про 10,5 млн і таким чином нівелюється уся боротьба за те, аби Голодомор визнали геноцидом. Цим фактом, кажуть дослідники, неодмінно скористається Росія, аби знівелювати зусилля України на визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу у світі. Така позиція частини науковців.

Головним причетним до фальсифікацій досліджень видавець Марко Мельник називає Миколу Герасименка, керівника слідчо-оперативної групи СБУ у справі, порушеної за фактом вчинення геноциду українців. Нібито саме він є фактичним керівником музею (який займається дослідженнями), а не директорка Олеся Стасюк. Саме він «радить», кого звільняти з музею, кого наймати, матеріали яких науковців брати в книги і як редагувати, а також які рішення ухвалювати директорці музею, наполягає Мельник.

Напередодні дня пам’яті жертв Голодоморів у столичному кінотеатрі «Жовтень» відбулася презентація документального фільму «10,5», який, як і книга, починає крокувати світом задля визнання Голодомору геноцидом. Після перегляду стрічки «Главком» поспілкувався з Миколою Герасименком – саме тим «куратором» Національного музею Голодомору-геноциду або «генералом», як його називають колишні співробітники музею, що звільнилися начебто через тиск.

Розмова з представником спецслужби, який опікується справою Голодомору, точилась навколо питання про те, звідки ж взялась цифра 10,5 млн і чому опоненти, з якими у Герасименка виник конфлікт, стверджують, що це фальсифікація, яку хочуть закарбувати в історичних книжках?

«Знищено було 10,5 млн українців, враховуючи Кубань»

Пане Миколо, у фільмі «10,5» ідеться про те, що через Голодомор у 30-х роках минулого століття загинули 10,5 млн українців, але чимало істориків кажуть, що насправді загинуло удвічі менше. Зауваження про необ’єктивність лунають від Інституту демографії та Інституту історії. Заради об’єктивності варто було б врахувати їхні аргументи, але цього не було зроблено. Чому?

Дуже чітко потрібно розуміти, що цифра 3 млн 941 тис. – це дані науково-демографічної експертизи, проведеної 2009 року Інститутом демографії. Цю експертизу робив один співробітник – Омелян Рудницький, у якого навіть немає наукового ступеня. Це була помилка слідчого призначити експертизу, яку провів Інститут демографії. Генпрокуратура цю помилку зафіксувала і у вересні 2009 року наказала керівнику слідчої групи призначити нову комплексну судову експертизу. Адже Інститут демографії немає ані методик того, як проводиться експертиза, ані досвіду. Вони не є судовими експертами і вони не мають права брати участь у таких дослідженнях, використовуючи будь-які свої методології. Вони використовували такі медичні терміни у дослідженнях як «надсмертність» і «середня смертність».

Науковці, зокрема демограф Олег Воловина, натомість кажуть, що це науковий термін, який використовується для обчислень різних демографічних катастроф у світі…

Історики не брали участі в цій експертизі, крапка. Слідчий чітко запитав єдиного експерта, який проводив дослідження, яких втрат зазнала Україна у 1932-1933 роках від учинення особливо тяжкого злочину, геноциду? Експерт вийшов за рамки і почав давати відповідь і про 1934 рік… Головна задача у слідчого була встановити, хто був організатором (геноциду), на кого він був направлений і встановити механізм убивств українців. От три чи чотири задачі слідство на той час вирішило і опублікувало їх в книжках, доповідях… Неодноразово громадськість, тричі Національний музей Голодомору-геноциду зверталися до президентів, міжнародна спільнота, щоби продовжити розслідування щодо Голодомору-геноциду (кримінальна справа за фактом влаштування штучного голоду у 1932-1933 рр. була порушена 22 травня 2009 р. – «Главком»). Але розслідування не продовжували ані при Януковичі, ані при Порошенкові. І тільки у 2019 році була заведена нова, друга кримінальна справа щодо Голодомору-геноциду, по ній уже проведені сім складних експертиз, вони комплексні, судові. Їх проводили відповідні фахівці економіки, права, демографії, джерелознавства, психології, медицини. Експерти зробили висновок на основі нових документів, які на сьогодні знайдені, що знищено було 10,5 млн українців, враховуючи Кубань. Знаєте, Інститут демографії чотири роки тому визнав, що було знищено 5,4 млн українців. Зараз вони різко змінили позицію і заявляють, що знищено 3,941 млн українців.

Керівники Інституту історії не підтримали позицію демографів. Інститут демографії і пані Лібанова (Елла Лібанова – заступниця директора Інституту демографії) залишилися на самоті зі своєю позицією. Вона не слідчий, не суддя, не прокурор. У світовій практиці такі тяжкі злочини розслідуються спеціальними групами, оцінка злочинам надається спеціальними суддями, потім приймається політичне рішення. Зокрема мова про розслідування знищення вірмен, євреїв тощо.

Опоненти твердження про те, що загинули 10,5 млн осіб, кажуть, що прихильники цієї цифри використовують дані, які неможливо підтвердити. Наприклад, перепис 1939 року, дані якого демографи називають фальсифікованими. Навіть економічний географ Роман Теслюк, який прихильник думки про 10,5 млн померлих українців через Голодомор визнає, що неможливо визначити причину смерті українців у 1932-1933 рр.., саме тому усіх померлих у ті роки зарахували до жертв Голодомору. То чи можна говорити про об’єктивність оприлюднених вами даних?

Я розумію, що це його слова (Романа Теслюка), я дуже добре знаю експертизу, яка проводилася. Знаєте методику встановлення кількості загиблих? Встановлюється мінімальне і максимальне число загиблих. Але в Україні протягом 30 років незалежності цю верхню межу встановити не спромоглася. Інститут демографії до цього не має жодного відношення, бо вони не займаються історичними, правовими, криміналістичними питаннями. Це правові питання, не демографам щось вирішувати. Це міжнародна правова, криміналістична, судова методика.

У показаному фільмі одним із експертів був директор Інституту української мови, філолог Павло Гриценко. Він дуже шанований фахівець, не історик і не де