Запорізька вчителька-волонтерка Оксана Куянцева у рамках благодійного проєкту минулої весни поїхала на лінію розмежування в смт Новотошківське Луганської області, аби викладати в школах для дітей. Про те, як це було Оксана Куянцева розповіла у програмі "Сьогодні. Головне" на Суспільному Запоріжжя.
Про проєкт та участь у ньомуБлагодійна організація "Восток SOS" у 2020 році започаткувала проєкт "Вчителі-волонтери Луганщини”, до участі в якому запрошувались стресостійкі педагоги з досвідом роботи в галузі освіти.
Перед тим, як вчитель стане волонтером проєкту, організація "Восток-SOS" проводить тренінги з безпеки, учасники проходять супервізії з психологом, а також отримують постійний супровід від представника організації: "В принципі, вони надають всю необхідну підготовку для того, щоб поїхати. Додатково нічого робити не треба".
Оксана Куянцева розповідає, прийняла рішення їхати викладати через те, що хотіла на власні очі побачити, що відбувається в школах Луганщини та Донеччини: "Я розумію, що є велика потреба у викладачах, у фахівцях є велика потреба у тому, щоб розбудовувати певні стосунки між вчителями всієї України. І відповідно саме через це мені дуже хотілося спробувати, це було таке психологічне випробовування для самої себе".
Наразі, каже вчителька, п’ять населених пунктів беруть участь у проєкті. Але цей список розширюється: "Я була в Новотошківському, за 3 кілометри можна було побачити окуповану територію. Я не змінювала місце перебування, тому що, по-перше, так програма складена, що до одного населеного пункту волонтер їздить. З іншого боку цікавий, але трагічний факт: наразі туди немає навіть регулярного сполучення автобусного".
До пунктів призначення викладачів доставляла точково організація "Восток-SOS", яка заснувала цей благодійний проєкт.
Про роботу на лінії розмежування та організацію навчанняЗа освітою Оксана викладачка англійської мови. Проте на момент проєкту працювала піарником в ІТ-компанії. Завдяки можливості працювати віддалено, змогла поєднати це з діяльністю на сході:
"Зранку я йшла на уроки, десь о 13:00-14:00 уроки закінчувалися. І відповідно другу половину дня я займалася основною роботою та розв'язувала питання, які були по основній роботі. Саме таким було моє перебування в Новотошківському".
За словами вчительки, під час навчання дітей зустрічають та проводжають батьки: "На кожному поверсі вікна закриті дерев’яними дошками до середини. На поверсі, де розташований дитячий садок, ці дошки просто пофарбовані у різні кольори. Коли ви бачите це наживо, це залишається з вами назавжди. Це з того боку, де були обстріли".
Оксана Куянцева запевняє, уроки на лінії розмежування відбуваються, як і у звичайній школі, але час від часу можна почути звуки пострілів: "Для дітей це, на жаль, звичне. У них є випадки, коли їм доводиться сходити у бомбосховище. Бомбосховище пофарбоване у прекрасний рожевий колір. Вони завжди готові до будь-яких надзвичайних ситуацій та дуже чітко дотримуються заходів безпеки".
На період вчителювання у Новотошківському Оксані Куянцевій виділили квартиру поблизу. Проте через те, що більшість квартир покинуті й немає централізованого опалювання, вчителька вирішила жити у школі:
"Школа натомість прекрасна, це прям такий острівець безпеки. Тобто вона дуже контрастує з навколишнім середовищем, де все постраждало від обстрілів. Це була звичайна класна кімната, куди поставили ліжко, кухня, на якій можна було приготувати їжу та власне це всі умови, які в нас були".
У школі загалом навчаються близько 60 дітей. Через це там маленькі класи, у кожному з яких по 4-5 дітей: "За місяць я зрозуміла наскільки складно мотивувати себе, щодня йти до тих трьох або п’яти дітей викладатися, робити класні уроки. Ми були на декількох відкритих уроках, я була вражена підготовкою, тим, як вони їх проводили, як вони готувалися".
Оксана Куянцева згадує, що приїхала у Новотошківське якраз на День української писемності: "Я ніколи не раділа українським прапорам, так, як раділа, коли бачила їх на Донбасі. Ти щасливий бачити та усвідомлювати, що ти в Україні. Я зайшла і побачила всіх дітей в вишиванках. Це приємно, оскільки власне їхні першоклашки — це діти, які не знають життя без війни та про це страшно, сумно говорити".
Про дозвілля для дітейКомендантської години у місті на момент перебування волонтерки не було. Проте там застосовуються інші заходи безпеки: "Наприклад, вечері в Новотошківському вимикається повністю освітлення вулиць. Основне правило, яким ми користувалися - не виходити на вулицю після того, як закінчується світловий день (після 16:00), цим правилом користуються всі мешканці".
Попри всі заходи безпеки, педагоги намагаються робити все, щоб у дітей було цікаве дозвілля, запевняє Оксана Куянцева: "За той час, який ми там перебували, у них точно був турнір із шахів. Майже всі діти грають в шахи та грають круто. Не так багато чим можна займатися. Тому вони будь-яку ініціативу сприймають на "ура".
Як розповіла вчителька, педагоги започаткували кіноперегляди англійською та українською мовами. Після перегляду стрічки обговорювали її, влаштовували квести: "Влаштовували зум зустрічі, це була цікава ініціатива. Я запрошувала своїх знайомих з Індонезії, Єгипту та Америки, у нас були такі годинні зустрічі з волонтерами. Діти дуже відкриті до комунікації".
Наразі, каже Оксана, брак вчителів все ще залишається актуальним: "Вчителька молодших класів мала викладати історію, бо не було історика, а вчитель інформатики викладав фізику або навпаки. На сьогодні така проблема існує, вчителів більше не стає. Відповідно, проєкт активно набирає волонтерів, забезпечує всім необхідним та готує до того, щоб допомагати сходу".
Читайте також: Запорізькі волонтери готують подарунки дітям загиблих воїнів Джерело
