Новостворений жіночий фольклорний гурт при Поліському академічному ансамблі пісні і танцю "Льонок" виступає у автентичному поліському одязі ХІХ століття. Про це Суспільному розповів керівник ансамблю Євген Пихтін.

Саме йому належить ідея створення колективу, котрий не лише співає фольклорних пісень, а й виступає в автентичному одязі й їздить у творчі експедиції, у яких цей одяг шукає. Євген Пихтін каже, що вже давно цікавиться історією національного одягу Поліського краю і тепер чимало про нього знає.

"Традиційно на Поліссі носили постоли. Люди постійно ткали полотно, з якого шили намітки, сорочки, фартухи. Є полотно, котре називається "онучі" – його намотували на ноги. Постоли робили або з березової кори, або з липової . Далі спідниця, називається літник – її ткали з шерсті. Ще її називають андарак. Також був фартух. Це все відігравало велику оберегову функцію у жінки. Крайка – це тканий пояс. Вишита домоткана сорочка і намисто – намисто теж було своєрідним оберегом і чим більше його було, тим багатшою вважалася жінка і її рід. На голову одягали кибалку – своєрідне кільце, на яке намотували волосся, тому що жінка після весілля не мала права виходити з непокритою головою. В’язали намітку з тонкого полотна. Дев’яти метрів сягала її довжина. Родзинка костюму – святкова крайка", – розповідає Євген Пихтін.

Учасниця фольклорного автентичного гурту Марія Давидюк показує сорочку, якій вже понад сто років – цю сорочку колективу подарувала родина з Овруцької громади.

"Ми зі своїм колективом їздимо на різні концерти у різні села. Там ми зустрічаємо бабусь, дідусів, які дозволяють нам подивитися їхні старовинні речі. Ми заглянули у їхню скриню і відшукали ось таку старовинну сорочку", – каже Марія.

Гурт створили близько місяця тому. Анастасія Кіпер в колективі два тижні. Говорить, що дуже любить історію Поліського краю, а виступаючи, почувається так, ніби переноситься на кілька століть назад. Що ж до старовинного одягу, то він, за її словами, не лише автентичний та гарний, а й зручний.

"А я люблю експериментувати з головними уборами, – додає її колежанка Катерина Наумович. – Я перед цим вдягала і намітку, і багато чого випробувала на собі, але захотілося чогось новенького, адже наш Поліський край багатий на це все. І ми вирішили розбавити мій образ ще одним традиційним головним убором.

Євген Пихтін каже, що якоїсь окремої назви колектив не має і наразі лишатиметься у статусі автентичного фольклорного гурту при Поліському академічному ансамблі пісні і танцю "Льонок".

Читайте головні новини Житомирщини у нашому Telegram, Instagram та Viber