Попит в Україні на роботу  суттєво перевищує пропозицію, а тим хто, має  роботу - подекуди знизили зарплати, йдеться в ТСН.

Розважальне телебачення- це була мрія всього її життя, а війна відібрала це, бо вже не актуально. Свої заощадження Катерина Лєпська  проїдає  не сама. До неї із рідного  Маріуполя переїхала мама. До Києва жінка потрапила через Європу, пройшовши російський фільтраційний табір. На їхній маріупольській вулиці - не лишилися жодного цілого будинку. «Ми безпритульні, по факту, у нас немає житла, у нас немає ні в кого роботи, тому що війна у нас забрала  все. Всі кажуть, що головне, що жива, але що робити далі, ніхто не знає», - каже жінка.

Після  втрати роботи Катерина зареєструвалася у Центрі зайнятості, де їй запропонували компенсацію.

 Офіційно  в Україні безробітних ледь не вдвічі менше - 305 тис, аніж було під час розпалу «ковіду» - 500 тис. Такий  парадокс  експерти  з ринку  працю, пояснюють тим, що ті, хто  втратив роботу через пандемію - реєструвалися у центрі  зайнятості. А п’ять мільйонів потенційно безробітних українців, котрі  втекли від війни за кордон, - нинішня статистика не враховує.

Коли у власниці салону, після широкомасштабного  вторгнення Росії в Україну,  минув перший шок, вона зіткнулася з іншою проблемою - її майстрині  всі виїхали, працювати не було кому. «Залишилась майстер манікюру, перукар і я. Або закривати салон, або самій працювати, щоб заробляти на оренду,  комуналку», - каже вона.  

Шукати нових працівниць почала поміж переселенців -тепер у неї дві жінки з Волновахи та дві з Бахмута. Сніжана Грахно до Луцька переїхала ще у квітні. Заощадження закінчилися швидко і  довелося шукати роботу тут. «Ми так думали, що не надовго, на місяць - два і додому, а зараз так виходить, що не знаємо, коли ми повернемось», - засмучується жінка.  

За  даними центру зайнятості, кількість вакансій скоротилася ледь не втричі. Найбільше робочих рук потребують на заході країни. Ще одному парадоксу на ринку праці - посприяли саме переселенці, а також переїзд бізнесу.

Як тілько-но російські окупанти вийшли з півночі країни -  половину свого виробництва з Чернігівщини підприємці завантажали у 25 вагонів і перевезли на захід. З обладнанням переїхала і частина працівників, тимчасово. «Ми для себе плануємо, щоб наші працівники з Чернігівщини запустили цей проєкт, побудували бізнес, запустили і ми вже почали набирати працівників з Львівщини. Я бачу  з цим проблем не буде», - каже директор промислової компанії «Пожмашина» Олег Лверьянов

Своє виробництво, додає Олег, хоч і розділили на західну та північну філії, але з половиною працівників все одно заморозили контракти, а розмір зарплати скоротився. І така тенденція може зберігатися на ринку праці і далі. Тепер, кажуть  експерти, все тісно пов’язано із ситуацією на  фронті. «Все змішалося і ми не можемо прогнозувати на місяць-два-три, тому що ми не знаємо, як воно рухатиметься, ринок праці намагається адаптуватися до тієї важкої економічної ситуації, що є. Поки що все стоїть на паузі, поки не буде зрозуміло, куди ми рухаємося взагалі», - пояснює експертка з ринку праці Тетяна Пашкіна.

Водночас, якщо у березні  вакансії були виключно у воєнній галузі, то нині потребують цілком цивільних спеціалістів. Роботи все ще мало, але кількість пропозицій росте. Ще до початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну - на ринку праці бракувало людей  з робітничими професіями. Війна цю тенденцію лише поглибила - кухарі, швачки, водії та трактористи, електрогазозварювальники та столяри, перукарі і манікюрниці - саме за ними полюють роботодавці.

За місяць у статусі  безробітної Катерині Лєпській не запропонували жодної вакансії. «За вашою спеціальностю,  з  вашим досвідом роботи, а я все життя працювала на телебаченні, що і в мирних час не було вакансій, а зараз тим паче тиша», - каже Катерина.

Шукати вакансії  стало  простіше - у "Телеграм"-каналі державного центру зайнятості  "Робота  зараз" щодня оновлюється їх  перелік. Ті, хто з -під обстрілів тікав без документів - може  звільнитися  дистанційно і стати на облік у центрі  зайнятості.

 «Виїхали без документів - вони не можуть зв’язатися з роботодавцем і зареєструвалися, як ВПО, вони можуть звернутися до будь-якого центру зайнятості у тому місті, де вони перебувають, і прямо у центрі написати заяву на ім’я роботодавця на звільнення. Ми своїми каналами передаємо таку заяву про звільнення роботодавцю, у ПФ і податкову і наступний день після подання такої заяви, вважається днем звільнення і людина вже може отримати статус безробітного», - пояснює директор Державного центру зайнятості Юлія Жовтяк.

Але більшості фактично безробітних, що утриматися на плаву, доведеться перекваліфікуватися - часи, коли на одному дипломі можна допрацювати до пенсії,  у минулому.

Читайте також:

9-річна дівчинка, яка місяць ховалась від ракет, продала своє волосся заради допомоги ЗСУ

Dziękuję: кілька тисяч українців на вулицях Варшави скандували для поляків "дякуємо" і "нехай живе Польща"

На Прикарпатті ченці прийняли в своєму монастирі всіх переселенців, яких не прихистили більше ніде