Коли почалася повномасштабна війна 24 лютого 2022 року життя багатьох українців якось зупинилося. Все частіше відвідують думки, котрі починаються зі слів "коли закінчиться війна, то я...".
І таким чином люди відкладають всі свої справи і завдання на потім, а насправді - вони відкладають своє життя.
У багатьох українців зараз спостерігається так званий синдром відкладеного життя. Це коли людина чекає слушного моменту, щоб дозволити собі жити. У цьому контексті можна часто почути фрази "не на часі" і "давай після перемоги". Ми всі застрягли в 24 лютого, коли у нас цинічно відняли звичне життя. І вже більше трьох місяців відкладаємойого ще на тиждень, два, місяць... Однак, життя не встало на паузу, хоч і здається, що це так.
Як дозволити собі жити без докорів сумління, і чому це варто робити – розповіла практикуюча психологиня, ведуча "Ранку у Великому Місті" на ICTV і дружина міністра оборони Олексія Рєзнікова Юлія Зорій.
"Хтось перебуває за кордоном і не дозволяє собі жити без докорів сумління, більше того, засуджує тих, хто собі це дозволив. Хтось залишається в Україні і теж відкладає життя на завтра через почуття провини, мовляв, "в країні люди гинуть, а мені захотілося випити еспресо в кафе або сходити на манікюр". Зрозуміти можна в цій ситуації всіх, але давайте розберемося, чому важливо все ж повертатися до звичного життя, наскільки це можливо, і як це зробити",- каже психологиня.
Як почати жити?
В першу чергу спробуйте прийняти ситуацію, що склалася. Адже саме "прийняття" закономірно йде в ланцюжку переживання горя після шоку, заперечення, агресії, смутку. Це складно, але боротися з тим, на що ми не можемо вплинути, – безрезультатно. Дайте собі час на усвідомлення, що попереднє життя повною мірою не повернеться після війни. Треба налаштовувати себе на прийняття нової реальності і адаптацію до неї.
Далі - будьте чесні з собою. Запитайте себе: "Чому мені чи моїй родині зараз це необхідно? Що буде зі мною, якщо ми продовжимо собі забороняти жити тут і зараз?" Адже життя вже йде. І навряд чи хтось може гарантувати нам це безпечне "завтра". Від нас не дуже залежить "завтра", але точно під силу зробити краще наше "сьогодні", враховуючи умови, в яких ми знаходимося. Може, зараз і є той найкращий момент?
Маленькими кроками
Поступово почніть планувати свій день, потім наступний, далі вихідні. Спробуйте щодня розписувати прості побутові справи-прибирання, ревізію поличок або шаф і т.д. складіть список покупок і приблизне меню. Обов'язково ввечері перевірте, скільки змогли виконати із запланованого, похваліть себе за ці хоч і маленькі, але настільки важливі кроки. Контроль навіть над дрібницями відволікає і перемикає в режим "тут і зараз".
Коли ви більш-менш звикнете і дисциплінуєте себе, переходьте до планування і виконання чогось більшого, чого хотіли до війни. Можливо, це онлайн-навчання, курси, робочі справи і т. д.
Дозуйте час, який проводите за переглядом новин. Залиште собі кілька телеграм-каналів або ЗМІ, яким довіряєте, і стежте за ними в певний час.
Поступово повертайте у ваше життя фізичну активність: прогулянки, біг, ігри з дітьми, рух і т.д. адже будь-яка фізична дія допоможе знизити емоційне навантаження. А особливо, коли емоції негативні.
Дозвольте собі емоції, діліться переживаннями з близькими, говоріть про свої почуття. Разом легше пережити критичний момент.
І не бійтеся радіти і мріяти. Ставити нові цілі. Досягайте їх. Україна обов'язково переможе, війна закінчиться, і ми продовжимо жити далі. А як саме будемо жити, залежить тільки від нас і наших зусиль.
Не на часі
Будьте готові, що вас можуть засуджувати, звинувачувати. На жаль, це найпростіший спосіб дати волю своїй агресії. По можливості мінімізуйте спілкування з такими людьми і пам'ятайте, що це тільки ваше життя, і Ви несете відповідальність за нього. Ваша мета - зберегти себе, заново навчитися жити максимально комфортно і щасливо, наскільки це можливо, і наскільки це дозволяють умови, в яких ви перебуваєте. Не дайте збити себе з цього шляху.
Раніше ми повідомляли, що колега Саші Кучеренко Юлія Зорій попередила українців про тривожну "Це ілюзія"
Джерело
