Під час війни будь-яку територію можна утримувати доти, доки є можливість. Але якщо у ворога кратна перевага в артилерії, авіації, реактивних системах залпового вогню, боєприпасах і він об’єднав кілька армій для взяття позиції, йдучи на будь-які жертви в живій силі та техніці, то в процесі утримання позиції можна втратити всі частини, які тримають оборону, або потрапити до оточення. Це те, чого прагне ворог. Це те, що не можна допустити.

Будь-яку територію можна повернути. Ми зараз отримуємо важку арту та системи РСЗВ від наших партнерів. Йде накопичення такої техніки, яка змінить баланс сил на фронті.

Важливо, щоб була армія, яка здатна на використання цієї техніки. І якщо ми втратимо наші незрівнянні війська, то хто звільнятиме Україну.

Тому відхід від Лисичанська тактично не лише виправданий, а й рятує життя наших воїнів, кожне з яких безцінне для України. Ворог поклав під Лисичанськом тисячі своїх солдатів і втратив кілька бригад техніки та танкових батальйонів. Як відомо “баби ще народжують”. За цей час було знищено низку їхніх складів з БК та технікою. Це було зроблено за допомогою HIMARS.

Тепер наші сили відступили від Лисичанська. Але ми повернемося і повернемо собі всі наші землі.

Так що перестаньте нити і панікувати. Війна це не лише перемоги та добрі новини. Це і відступи, і втрати, і похмурі новини.

Так, війна – це біль, кров, страждання та руйнування. Не ми цю війну розпочали, але ми її закінчимо. Наберіться терпіння. Хочете, щоб війна швидше закінчилася? Допомагайте. Але не смійте засмучуватися. Війна не буде швидкою. Вчіться бути стриманими та врівноваженими.

Джерело