З першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну харків’янка Ліліана Семенюта розвішувала біля метро "добрі новини". Короткі записи на папері в клітинку: "Харків живий" або "Незабаром весна". Вона продовжує це робити і зараз, а ще збирає листи від харків'ян в евакуації, переселенців та іноземців.
Перше повідомлення на кав'ярні біля станції метро "Пушкінська" Ліліана повісила 24 лютого.
"24-го я повісила "Харків живий, до весни залишилось 5 днів". Гарна новина ніяка більше в голову не приходила", — згадує Семенюта.
"Усюди всі носяться: діти, валізи, сіль, сірники, цукор. А тут я з гарними новинами. І перший час я їх розвішувала так, щоб ніхто не бачив", — говорить харків'янка.
Люди, які бачили оголошення, дивувалися, згадує Ліліана: "Проходить жінка, подивилася. Каже: так, зламані духом програли. А коли хтось не зламаний, то він переможець. Думаю, дійсно!"
"Добрі новини" Ліліана робила 100 днів, допоки хтось не повісив на вікні з її оголошеннями лист підтримки: "Напиши і залиш тут лист підтримки любому Харкову".
"І ніхто не писав. Думаю, невже нікому не треба? А потім приходжу — клас. Харків не здається", — говорить СеменютаПісля того, як Ліліана написала, що збирає листи у соцмережах, люди почали писати. Так з'явився лист від японця, який приїхав у місто як волонтер. Пишуть переселенці.
Ось один з листів: "Місто народження, безтурботності, мого дитинства, юності та зрілості. Моїх найтепліших мрій та спогадів. У цей непростий для тебе час ти не на самоті. Я з тобою своїми думками, молитвами і серцем".
Ліліана каже: робить це перш за все для себе, щоб відволіктися. Друга причина: дати харків'янам позитив.
"Для мене важливо, щоб були гарні новини. Щоб людина розуміла, що є надія. Щоб людина розуміла, що вона не одна""Люди заборонили собі радіти. Коли вони забороняють собі радіти… Не забороняйте. Коли ви забороняєте собі радіти, перемагають рашисти", — каже жінка.
Ліліана продовжує збирати листи для Харкова і зараз. Хоче, щоб їх було багато. І шукає закрите приміщення для розміщення листівок, щоб вони не вигорали на сонці, не намокали під дощем і усі охочі могли залишити свого листа.
Читайте також"Танок — наша зброя": щоранку харків'яни танцюють у місті танки народів світу
Джерело
