Олена Біла – дружина азовця В’ячеслава, який повернувся з російського полону. Зараз військовий проходить реабілітацію, а жінка готується народжувати за кілька днів.
За словами Олени, з чоловіком вона не бачилась з початку повномасштабної війни.
"Це був звичайний вечір, середа і я чую, як дзвонить телефон, біжу, беру трубку, це якийсь невідомий номер. І тут чую, він говорить. І каже: "Я вже в Україні". І я просто починаю плакати, я просто не можу більше нічого сказати, тільки "я тебе кохаю". Ця розмова тривала десь три хвилини і я цих три хвилини істерично плакала".
Зараз В’ячеслав проходить медичні огляди. В якому він стані – дружина поки не знає. Олена каже, мріє про партнерські пологи.
"Я дуже сподіваюся, що нам це вдасться. Поки він у лікарні, я йому кажу: "іди, роби флюорографію". Думаю, що треба флюорографію, щоб допустили чоловіка до партнерських пологів. Він каже: "Добре, я все зроблю". Звичайно, якщо вийде, якщо їх відпустять, то ми дуже хочемо"
Про стать дитини Олена поки не розповідає, але каже, що чоловік уже вибрав ім’я.
"Ім’я чоловік обрав вже дуже-дуже давно. Він мені просто сказав: "так або так маєш назвати" і я кажу йому: "все, добре, підходить, так і буде".
Олена розповіла, що поки чоловік був у полоні – вона щотижня записувала для нього відео, розповідаючи, як почувається під час вагітності.
"Я кожного тижня фотографувала себе, щоб потім йому показувати, як в мене ріс животик, як і що відбувалося. Я описувала свої стани, дуже хотіла з ним усім цим ділитися".
Жінка розповідає, вірила, що чоловік повернеться, тому купувала йому новий одяг.
"Я купувала йому речі, бо, думаю, він прийде, йому все треба: костюм, взуття, халат. Все треба купити нове".
Олена Біла ходила на мітинги на підтримку полонених до 7-го місяця вагітності у Києві і Тернополі. Каже, після народження дитини продовжуватиме це робити. Нагадувати про полонених просить і її чоловік.
"Я б хотіла попросити людей, щоб вони не забували, що в наші державі триває війна. І не забували цю складну ситуацію з полоненими, щоб підтримували цих людей, наскільки це можливо. Треба надавати розголосу, ходити на акції. А хто може зробити щось більше – хай це обов’язково робить".
Коли В’ячеслав приїде додому, каже Олена, то хоче просто побути із ним.
"Ми мріємо, щоб війна завершилась. І тоді наша сім’я зможе спокійно жити. Це тепер нова, основна мрія: щоб наша дитина і майбутні наші діти жили у спокої та у вільній державі".
Читайте також Двоє військових з Тернопільщини, звільнених з полону, зустрілися з рідними Джерело
