Марина Боднар, дружина загиблого воїна полку "Азов" Віталія Трухана, разом з двома синами переїхала жити до Чернігова з Маріуполя. Чоловік за позивним "Біцуха" загинув 12 березня захищаючи Маріуполь.
Марині Боднар 23 роки. За кілька днів до повномасштабного вторгнення Віталій привіз її та синів у Чернігів до батьків. Жінка каже, що старший хлопчик, якому два роки, згадує тата.
"Зв'язок з Віталієм ми підтримували до того дня, поки в Маріуполі зв'язок не впав. Ми застали повномасштабне вторгнення в Чернігові, ми сюди приїхали 21 лютого, він сказав, що треба навідати бабусю з дідусем. Мені це вже тоді не сподобалось, але він завірив, що все буде добре, просто так треба", – каже Марина.Жінка розповідає, в одному з останніх повідомлень він написав, що: "Ти саме головне пам'ятай, щоб не трапилося в цьому житті, ти маєш це витримати і бути сильною". Про смерть свого чоловіка жінка дізналась тільки за тиждень.
"Я дізналася не одразу, він загинув 12 березня. Був важкий бій, вони поклали дуже багато піхоти, техніки ворога, але, на жаль, ми також понесли втрати. Мені про це повідомили 18 березня, о 14:52 мені подзвонили і сказали, що при виконанні бойового завдання він загинув".Марина та рідні досі не попрощалися з Віталієм, вони чекають на евакуацію тіл загиблих з Маріуполя.
"Було повне нерозуміння, що далі і як далі, і просто дотепер ти все одно чекаєш, бо тіло ми досі не знайшли, ми очікуємо ДНК. От начебто все і друзі підтвердили, побратими, що це сто відсотків він, от розум розуміє, а серце не хоче цей факт приймати".
Батьки Віталія тепер за кожної нагоди проводять час з онуками. Мати Оксана Яковенко розповідає, що хлопець пішов захищати країну студентом другого курсу. Це було одразу після Революції Гідності.
"Розпочалася Антитерористична операція, і він нічого мені не сказав, побоявся, що я його відмовлю. Це було військове училище, звідти піти було дуже важко, це Національний інститут цивільного захисту населення. І він зібрав речі і потайки пішов, пішов воювати".Віталію Трухану на момент смерті було 27 років. В полку "Азов" він був головним сержантом та навчав нових людей. Його посмертно нагородили орденом за мужність.
Також, наприкінці літа, на фасаді 15 ліцею у Чернігові, де він вчився, намалювали мурал з його зображенням.
Детальніше дивіться у сюжеті:
Читайте також:"Снився великий торт, присипаний печивом": чернігівська волонтерка розповіла про першу зустріч з військовим після полону
Джерело
