Микола Шостак переїхав на Тернопільщину із Кремінної Луганської області. Починаючи з квітня він приходить у волонтерський центр "Бункер С" та допомагає готувати їжу для військових. Вони разом чистять 7 відер картоплі щодня. 9 грудня у чоловіка – уродини. Свій 66-й День народження він зустрічає у волонтерському центрі.
Микола Шостак щодня о сьомій ранку приходить у волонтерський центр "Бункер С". Разом з іншими він готує начинку для вареників.
"Зранку ми готуємо бараболю, а далі робимо вареники".
Ліплять по 40 відер вареників на день та передають військовим. Працюють навіть за відсутності світла, при свічках. Пан Микола чистить картоплю. Її потрібно декілька відер.
"З квітня місяця ми тут працюємо разом. В нас бригада своя. Стараємося свою лепту внести, щоб в тому потоці перемоги і наша участь була".
Пан Микола розповідає, приїхав із Кремінної. До 2014 року жив у Первомайську.
"Коли вже почалися сильні обстріли, то я не збирався виїжджати, але онуки наполягли, замовили транспорт. Ми вже під обстрілами виїхали".
Родом чоловік з Тернопільщини.
"Я тут виріс в Тернополі, в 1979 році поїхав. В Луганській області вчився, в школу ходив".
Чоловік розповідає, на Луганщині народились його діти. Має уже й внуків та правнуків.
"Родина була велика, а війна нас розкидала по всьому світу".
Один з його синів ще до 2014 року виїхав у Росію, де живе із сім’єю.
"Меншому онуку 22 роки. Він живе в Волгограді. Коли йому виповнилося 16 років, вони в 2014 як розбіглися по світі, він приїжджав в Україну, отримував тут паспорт, повернувся туди, але живе за українським паспортом. Ми всі з надією, що вони колись повернуться додому".
Чоловік згадує про своє життя на Луганщині, розповідає про настрої серед місцевого населення там.
"Я знаю, як Росія готувалася. Ще за довго до 2014 року при Януковичі "козачки" з’явилися в Первомайську. В них були емблеми "Всеросійське військо Донскоє". Вони ходили відкрито. У старшого покоління Росія асоціюється з ковбасою по 2,20. От така асоціація в них, що прийде Росія і ковбаса буде по 2,20. Ну не буде! Їм не поясниш, вже пізно. Там дуже велика проблема".
Щодня вони разом з іншими волонтерами вони чистять по 7 відер картоплі.
"Кожен день він приходить. Картоплю, буряк чистить, моркву, сьогодні він варить буряк, а ми з нього робимо салат", – говорить волонтерка Марія Захарко.
"Дай Боже всім жінкам такого чоловіка. Він працьовитий, розумний, працьовитий, комунікабельний", – розповіла волонтерка Надія Суханя.
Пан Микола каже, що у Тернополі йому добре, та все ж мріє повернутися додому.
"Старе дерево вже не можна пересаджувати, воно вже не прийметься".
Читайте також Волонтерить і збирається на війну. Історія актора, який переселився на Тернопільщину Джерело
