Максимальний мобілізаційний потенціал Пригожина – близько 100 тис. осіб (як мінімум, третину із цих ста тисяч може «забрати собі» Міноборони). За нинішньої інтенсивності «утилізації» вагнерівців цього вистачить на 8-9 місяців. Це чудово розуміє Пригожин, і це чудово розуміють у Міноборони та Кремлі. Тому в Кремлі поки що ухвалено рішення як мінімум на півроку підвісити в повітрі політичне (і не тільки) майбутнє Пригожина.

Євгеній Пригожин став одним із ключових ньюзмейкерів російсько-української війни. У цьому огляді Український інститут майбутнього показує, чим володіє Пригожин, як працює його медіаімперія та які реальні політичні та військові перспективи «кухаря Путіна».

Специфіка діяльності Пригожина

Конкорд і «(не) кухар Путіна»

До 2013 року Євгеній Пригожин був однією з найменш публічних персон в оточенні Путіна. Власник групи компаній «Конкорд» із широким профілем діяльності – від ресторанного бізнесу та шкільного харчування і до видобутку корисних копалин. Він представник «пітерської групи», і його бізнес на початковому етапі (а медіабізнес і після 2013 року) активно кредитувався банком «Росія», що належить Ковальчукам.

На скільки вистачить Євгенія Пригожина?

Наприкінці 1990-х Пригожин відкрив низку ресторанів, у тому числі New Island, який був популярним серед російської політичної еліти. Пізніше почав розвивати напрям «Конкорд»-кейтеринг. І, завдяки знайомству з В. Путіним, він став дуже успішним. До замовників входило (і входить) Управління справами президента РФ. «Конкорд» обслуговує кремлівські банкети, забезпечував харчуванням заходи керівництва силових структур.

Окрім ресторанного бізнесу, «Конкорд» активно займається будівництвом, а пов’язані з групою кампанії – розвідкою та видобутком корисних копалин.

Політтехнолог і медіамагнат

Вперше ім’я Пригожина зазвучало у провідних ЗМІ після 2013 року, коли виникло «Агентство інтернет-досліджень» (АІД). На тлі зміни характеру споживання інформації (посилення ролі соціальних мереж, нових медіа) Володимиру Путіну знадобилася структура, здатна вирішити завдання формування громадської думки з ключових для російської влади питань. Традиційні канали інформування – газети, телебачення, радіо – не працювали і залишали політичним опонентам кремлівської влади можливість впливати, використовуючи можливості інтернет-ресурсів.

В результаті виникло АІД, яке деякі журналісти та політики почали називати «фабрика тролів», «ольгінські тролі» тощо. Специфіка роботи агентства – просування через нові медіа необхідних наративів, створення видимості масової реакції на персон та їхні дії, кампанії дискредитації, постійний збір і аналіз інформації щодо поведінки користувачів соцмереж.

Проєкт, який розпочався як внутрішньоросійський, незабаром розширив сферу своїх інтересів на політику пострадянських держав (Україна, Білорусь, Грузія, Казахстан, країни Балтії), а до середини 2014 року – на країни ЄС і США.

З початком російсько-української війни (анексія Криму, бойові дії на Донбасі) АІД обростає супутніми інформаційними ресурсами: тематичними групами в соціальних мережах, новими «ЗМІ», у тому числі такими, що видають себе за регіональні медіа із зон конфлікту.

У тому ж 2014 році на базі частини згаданих вище ресурсів створюється «Федеральне агентство новин» – інформаційна група, завданням якої, крім іншого, було просування наративів, які на даному етапі не могли собі дозволити транслювати медіа з історією та ім’ям.

Пізніше на базі ФАН і було створено кілька інтернет-видань, які, зокрема, позиціонують себе як «українські». Серед останніх можна згадати «КієвСМІ», «Новостноє Агентство Харькова» та інші. У 2015 році вони були об’єднані в медіагрупу «Патріот», яка сьогодні включає понад 20 видань.

До 2019 року, поки ринок російських соцмереж і новинних агрегаторів не почав рух до монополізації в руках однієї групи, «Патріот» працював рівномірно на всіх ключових напрямах (новинні агрегатори, «Однокласники», «Вконтактє», «Мой мір» тощо). З 2020 року, зі зростанням популярності Telegram, з’явився новий пріоритетний напрям – телеграм-канали. І вже 2022 року група «Патріот» мала низку ТГ-каналів військової спрямованості. Саме вони стали основою виникнення частини російських «військорів» (але лише частини – не більше половини).

У 2022 році Пригожин різко посилив вплив на один із найбільших російських інформаційних ресурсів – ВД «Комсомолская правда», до якого, окрім «комсомолки» (з радіо, ТБ-каналом), входять такі відомі видання, як «Ва БанкЪ», «Експрес-газета».

Після смерті Володимира Сунгоркіна, який в орієнтації на угрупування навколо Путіна був ближчим до силовиків, управління остаточно перейшло до холдингу «ЛДВ Прес» Сергєя Руднова. Це син померлого у 2015 році друга Путіна Олега Руднова. Крім КП, в активі Руднова-молодшого пряме володіння ІА «Регнум» та ще 10 виданнями та радіостанціями, а також регіональним ТВ-каналом (Петербург).

Пригожин був у дружніх стосунків із Рудновим-старшим, у добрих стосунках і з сином.

Важливо також зазначити, що розвиток «ЛДВ Прес» і пригожинської медіагрупи «Патріот» кредитується з одного джерела – банку «Росія» Ковальчуків.

ЧВК «Вагнер» і «Вагнер-груп»

Ще одним напрямом діяльності Пригожина стала приватна військова компанія «Вагнер» або «група Вагнера», яка виникла в РФ на межі 2013-14 років. На відміну від інших російських ПВК, група довгий час не мала постійної реєстрації (і однієї назви всередині РФ) навіть як охоронна компанія. Лише 2022 року в С.-Петербурзі відкрився збудований «Конкордом» комплекс, що має назву «ЧВК Вагнер Центр». Там же розміщено вербувальний пункт власне приватної військової компанії.

Політика вербування персоналу не обмежується територією РФ. Група активно набирає найманців із країн колишнього СРСР, а також (за потребою, як допоміжний персонал), країн Африки та Азії. Донедавна перевага надавалася людям, які мають досвід військової служби. Проте, з розширенням географії роботи та сфери завдань, вимоги до кандидатів були значно знижені вже на межі 2015-16 років.

Саме російські ПВК (зокрема «група Вагнера») були основною ударною силою РФ на початковому етапі російсько-української війни у 2014 році на Донбасі. І люди Пригожина змогли продемонструвати свою ефективність як у боях проти українських урядових сил під виглядом «добровольців», так і в процесі боротьби з неконтрольованими (або слабко контрольованими) угрупованнями у процесі створення вертикалі управління на окупованих територіях.

Найманців «групи Вагнера» можна розділити на чотири ключові групи за специфікою їхнього «використання».

  1. Інструктори та висококласні фахівці. Використовуються насамперед для підготовки бійців із  довгостроковими контрактами, а також працюють військовими інструкторами за кордоном (Ангола, Сирія, Лівія, ЦАР, Мозамбік), особистими охоронцями контракторів (наприклад, президент ЦАР, керівництво GATIA в Малі).
  2. Постійний штат чи «ветерани». Добре підготовлені бійці, які мають досвід роботи у кількох місіях. Використовуються для навчання новачків, на закордонних місіях як кістяк ударних угруповань. На відміну від першої групи ця, велика за чисельністю група найманців, призначена для використання в бойових зіткненнях. Активно використовуються для охорони нафтових об’єктів у Лівії, золотих та алмазних копалень у Зімбабве.
  3. Досвідчені бійці на разових контрактах. Бійці, які мають бойовий досвід, але не мають великого досвіду роботи з ПВК. Використовуються як ударна сила у військових та охоронних операціях.
  4. Новачки. Набрані бійці відносно низької кваліфікації, які наймаються на короткострокові контракти та використовуються у гарячих точках, де є необхідність задіяти велику кількість «живої сили». Про цих можна сміливо говорити «витратний матеріал».

Сумарна чисельність кваліфікованих бійців у ПВК «Вагнер» складає, за різними оцінками, від 5 до 10 тисяч осіб. З яких близько 1,5 тисяч – постійні висококласні фахівці. Широка рекрутингова кампанія низькокваліфікованої піхоти (категорія «новачки») довела чисельність структури до 40-50 тисяч з урахуванням набору в’язнів.

ПВК «Вагнер», як і інші подібні організації (не тільки російські, а й американські, британські тощо) використовується для просування інтересів РФ у регіонах (чи конфліктах), де пряма участь ЗС РФ недоцільна з політичних чи економічних причин. Серед найвідоміших операцій цієї компанії можна назвати наступні.

  • На тлі повідомлень про наявність великих запасів уранових руд на півночі Азавада ПВК «Вагнер» погодилася на підряд і бере участь у громадянській війні в Малі на боці GATIA (угруповання туарегів, що виступає проти незалежності Азавада і співпрацює з центральним урядом).
  • В Судані, у період війни за незалежність Південного Судану та в прикордонних конфліктах за контроль над нафтовими полями, ПВК «Вагнер» використовувалася як ударна сила та група, що охороняє актив

    Джерело