Місто Бахмут на Донеччині росіяни намагаються захопити з літа минулого року. До повномасштабної війни там жили понад 70 тисяч людей. Зараз воно майже порожнє та в руїнах, але ЗСУ продовжують тримати оборону.

Скільки росіяни втрачають солдат і техніки на цьому напрямку, чому українська армія тримається за місто та що треба окупантам, щоб захопити його? Суспільне поспілкувалося з військовим оглядачем групи "Інформаційний спротив" Олександром Коваленком.

Донеччину звільнятимуть однією з останніх: військовий оглядач з Одеси про значення битви за Бахмут

Чи перебувають ЗСУ у Бахмуті зараз в оперативному оточенні? Наскільки там зараз складна ситуація?

Ситуація дійсно складна. Дуже складна, але вона ніколи не була там простою. Щодо "оперативного" оточення. Зараз є багато версій, особливо серед російських пропагандистів, які пишуть, що там якийсь "котел". Ми маємо можливість вести мобільну оборону, бо фактично весь центр міста та навіть більше перебуває під повним контролем ЗСУ.

Ми маємо щоденну стабільну підтримку логістичними артеріями. Тобто відбувається матеріально-технічне забезпечення. Так, на ці логістичні артерії здійснюється вогневий вплив ворога. Але вони фізично не перерізані й не контролюються російськими окупаційними військами. Отже, це не ані тактичне, не ані оперативне оточення.

Дев’ятий місяць вони намагаються захопити Бахмут. Якоїсь перемоги в них взагалі немає в зоні бойових дій. Вони не мають перемоги з часів, як зробили жест "доброї волі" з правобережної Херсонщини. Вони намагалися захопити Бахмут до кінця 2022 року, результат ми вже бачимо – зараз березень 2023 року. Вони намагалися захопити Вугледар, там тотальне фіаско.

Що зараз відбувається із забезпеченням сторін? У технічному плані. Розкажіть детальніше.

З технікою та боєкомплектом там (російська армія — ред.) також все погано. З боєприпасами: зменшується кількість пострілів на добу, бо вони логістично не встигають забезпечувати усю артилерію боєкомплектом. Склади та центр збереження зараз все більше використовуються ті, які знаходяться у Східному військовому окрузі, а також у Центральному військовому окрузі. Логістично – це тисячі кілометрів і довга дорога.

По-друге, самі склади мають менший ресурс, який придатний до використання. Ну й виробництво, вони своїм власним виробництвом не можуть задовольнити потребу артилерії. Їхнє виробництво приблизно – це півтора мільйона пострілів на рік, це 1500 тисяч пострілів на добу приблизно. Зараз росіяни роблять 15 тисяч пострілів на добу. Ця кількість пострілів зменшується. Я не виключаю, що десь до травня вони вже вийдуть на рівень десь у 10 тисяч пострілів на добу. Це для них критичний показник, вони не зможуть використовувати артилерію, як це необхідно в наступі або обороні.

Їм не вистачає бронемашин, середньої легкоброньованої та важкоброньованої техніки. З танками вони ще намагаються проблему вирішувати за допомогою розконсервації Т-62, але фаза критичного дефіциту дуже близька.

У нас же якість техніки збільшується. Ми на сьогодні отримаємо танки Leopard 2, Challenger 2, будемо отримувати Abrams. Росіяни знімають з консервації Т-62. Ми отримуємо сучасні M2 Bradley, Stryker. Росіяни знімають з консервації БТР 50 П. Ось і різниця. Вони знімають з консервації металобрухт, ми отримуємо сучасну техніку, яку використовує армія США.

Президент України Володимир Зеленський заяв про шалені втрати противника під Бахмутом. При цьому він озвучив конкретні цифри. Що означають такі втрати?

Якщо ми кажемо про загальні втрати російських окупантів, то вони кожного разу роблять якийсь рекорд. ЗСУ, наприклад, за останню добу знищили понад тисячу окупантів. Що таке 1 000 окупантів загально – це фактично полк. Було знищено велику кількість артилерії, фактично артилерійський дивізіон. Також було знищено велику кількість танків. Танкову роту. За цей період ми можемо сказати, що російські окупанти отримують компенсацію втрат набагато повільніше, аніж збройні сили України зараз знищують їх ресурс. Це може призвести до дефіциту людського ресурсу в зоні бойових дій і не тому, що його немає, а тому, що його не встигають відправляти для компенсації. Їм треба буде розпочинати мобілізацію: від 50 до 100 тисяч на місяць, щоб компенсувати ті втрати, які є.

А чи є у вас відповідь на запитання, чому росіяни "вчепилися" за Бахмут?

Це розпочиналося, як елемент операції для пропаганди. Вони самі завели себе у пастку, а ЗСУ вдало скористалось цим. Починалося все з пропагандистського наративу, що російська армія буде виходити на адміністративні межі Донецької області. Рух вони обрали найближчий – з Горлівки й в напрямку Бахмута. Для наступу потрібно було захопити від чотирьох до десяти кілометрів. "Що нам чотири-десять кілометрів", — подумали вони та розпочали цей наступ на Бахмут. Але це щільні лінії оборони, які їм довелося весь цей час пробивати коштом колосальних втрат серед особового складу та техніки. І вони через ці лінії оборони продовжують якось просуватися. Вони вже не можуть відступити. Вони там поклали десятки тисяч своїх "вагнерівців", представників першого та другого армійського корпусу так званих "ЛНР" та "ДНР". І вони вже не можуть сказати: "Грець з ним цим Бахмутом – ми підемо в іншому напрямку".

Мене одного разу запитали, що має статися, щоб Бахмут впав завтра? Відповідь така: у росіян під Бахмутом має з’явитися ще 30 батально-тактичних груп, які вони відправлять на захоплення міста. Але їм ніде взяти таку кількість БТГ. Цей процес буде, як гойдалки — вони займатимуть якісь позиції, їх будуть вибивати. Вони просуватимуться на 50-100 метрів, але втрачатимуть тисячі особового складу. Це саме ось така пастка для них. Значення цієї пастки: не стільки утримати саме місто, як максимально знищити їхній ресурс.

Якщо все ж ЗСУ доведеться відійти від Бахмута, чим це може обернутися?

Захистом та обороною міст Часів Яр та Костянтинівка: наступний етап оборонної операції. Я не бачу тут якоїсь кризи або катастрофи, а бачу нові лінії, які будуть займати Збройні сили України й ефективно триматимуть оборону.

Нагадаю, що сталося за цей період наступальних дій росіян у напрямку Бахмуту. Вони просунулися за деякими напрямками на чотири-десять кілометрів до Бахмута. За цей період ЗСУ підготували контрнаступальні дії та звільнили Харківщину – 8.5 тис. квадратних кілометрів, а також звільнили правобережну Херсонщину та Миколаївщину – це близько шести тисяч квадратних кілометрів. Отже, це 14.5 тис. квадратних кілометрів. А російські окупанти й досі намагаються щось зробити під Бахмутом.

Що має статися найближчим часом, аби ситуація у Бахмуті радикально змінилася на користь України? Що потрібна аби звільнити Бахмут повністю і рухатись вперед?

Думаю, контрнаступу на цьому плацдармі не буде. Ця локація ще довгий час буде оборонною. Можливі контратаки. Але контратака – це не контрнаступ. І якщо ми кажемо про звільнення Донеччини, то вона буде звільнятися серед останніх. Це буде один з останніх контрнаступів, після звільнення Запорізької області, лівобережної Херсонщини, та можливо південної частини Донеччини. Але ось ця локація ймовірніше буде звільнятися вже з Кримом та частиною Луганщини, що була окупована у 2014.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Джерело